June 18th, 2007

shady by milady

Кожному - своє



Вперше "Димну суміш" я почув і побачив у старому доброму "Бадді Гаї", коли там, здається, ще навіть не була арт-директором bezlepkina. Якщо я не помиляюся*, колись пан vexlarsky вигадав таку собі битву бендів під назвою "Пульс асфальту", де в суворій борні одне з одним та із навколишнім середовищем могли проявити себе молоді рок-команди. Інколи мені подобалося приходити на ті імпрези і, прокравшися в закуток біля барної стійки, звідки найкраще все було видно і чутно, а напої, що були тоді важливою передумовою напівадекватного сприйняття, з'являлися з неймовірною для вітчизняного сервісу швидкістю, всотувати в себе цей крик гормонів і розмірковувати, чи нарешті повиздихав "укррачок". "Димна суміш" конкурувала з моїми старими друзяками "Станція Мир", які, здавалося тоді, ось-ось стрибнуть до першого ешелону недоробленого шоу-бізу. Звісно ж, я вболівав за "своїх", але в "Димній суміші" сподобалися дві речі: назва і природна безкомпромісність вокального надриву. Отже, я слухаю їх чи то п'ять, чи то сім років. Але на концерти більше не ходив.

Цієї п'ятниці я згадав, що хлопці мають виступ у "Квартирі "Бабуїн", і ноги чомусь самі потягнули туди. В залі було очікувано молодо-зелено, себто, перепрошую, слемово-емово. Від вологої задухи довелося ховатися до чіллауту, що приємною прохолодою виправдовував своє призначення. Концерт, на якому ваш покірний слуга, мабуть, став найдивнішим свідомим відвідувачем, ще не розпочався. Коли пролунали перші акорди, я вже хвилин як двадцять усамітнився на диванчику з книжкою Ходжсона "Орден асасинів" та склянкою мохіто. І знаєте, мені сподобалося слухати крізь стіни. Енергійно погойдуючи ногою та час від часу прихлопуючи по столу руками, більшу частину концерту вдало зміксував з розвідками про раціо суннітів та пафос шиїтів, акл аль-кулл, захір та батін, про да і про шалену вдачу ісмаїлітів.

Лише в останні 20 хвилин концерту я нарешті вирішив, що саме час проникнутися енергією божевільних звивів тіл агресивно-прогресивної молоді, і виплив до загального залу, який швидше нагадував турецькі лазні - за атмосферними показниками, і маленький радісний бестіарій - за атмосферними показниками іншого ґатунку. Не прогадав: було чому і кому весело посміхнутися - драйвово, відривно. Але ось тепер постав перед питанням, на яке не маю відповіді: чи то разом із солістом Сашею Чемеровим (?) бородою обросла і ця музика, чи вона просто не знає перешкод, і її дійсно варто слухати виключно за методом комунальної квартири - від сусіди. А може мені просто тяжко знаходитися в одному приміщенні з Вакарчуком, нудні флюїди якого мають на мене надзвичайний вплив і намертво вбивають потяг до радості. Може ж бути і такий варіант?

__________________________
* perkalaba_real гречно підказує, що таки помиляюся: "Пульс асфальту" створили Антон Яковина, Віталій "Кабан" Шереметьєв і Андрій Семірханов. Ага, майже згадав, до чого тут Векслярський: ось він був щось на кшталт продюсера "Бєлків" (чи, може, "Бєлок"? :) та "Станції Мир".
shady by milady

Воды давай, а медных труб не надо

В Национальном дворце искусств "Украина" во время концерта российского певца Иосифа Кобзона возник пожар. Как сообщил 5 канал, концерт прервался, зрители оставили здание дворца. В свою очередь в дежурной части МЧС сообщили, что пожар на сцене во дворце искусств "Украина" начался в 21:05. Огонь охватил 25 квадратных метров декораций.




Компетентные источники утверждают, что из 25м2 площади возгорания не менее трех пришлось на парики.

И в завершение - стихотворение:


Чтоб не пел у нас Кобзон,
Постарался Элтон Джон