?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Укрсучжурливе

- Хіба ти не бачиш, що все буде ясно, якщо перемножити це на це?
- Та куди мені множити, у мене число за дві години здається!
(Реальний діалог з несправжнього життя)




«Після чорнобильської катастрофи ми маємо справу з реальними речами, які можуть нести загрозу людям. Це надзвичайний випадок, і спрогнозувати його було неможливо. Зараз ми по ходу вирішуємо, що робити з фосфором. Взагалі, робимо все, щоб люди не постраждали».

Дослівно так* говорив віце-прем'єр Кузьмук в ніч з 16 на 17 липня, щойно прибувши до місця відомої "фосфорної аварії" на Львівській залізниці. Ну, і де в цих словах був той самий "другий Чорнобиль", яким зарясніли сторінки газет та інтернет-видань, і який раз-у-раз наполегливо зривався з вуст телеведучих?

Цілком свідомо не підіймав цю тему до виборів, не бажаючи навіть опосередковано кидати найменші камінчики на шальки (або у город) будь-якої з політичних сил, не збільшувати кількість pro et contra, а, можливо (виходячи з сумного досвіду колеги mentbuster), і доводити, що в даному випадку особисті зв'язки ні до чого. Тим більше, мова піде не про Уряд, його окремих членів або партії, які вони репрезентують. Питання, яке я хочу поставити, набагато глибше і, так би мовити, константніше. Йтиметься про відповідальність українських журналістів за інформацію, яку вони поширюють. Але відповідальність не перед окремими особами, не за дифамацію, тобто відповідальність не юридичну. Тому до відповідальності за власне інформацію я дозволю собі додати і відповідальність за її інтерпретацію або принаймні елементарний смак при здійсненні останньої.

Здавалося б, якої відповідальності можна вимагати від людей, які не здатні відрізнити аварію від катастрофи? Чи не чули ми протягом останнього часу про "фосфорну катастрофу" та "дніпропетровську аварію"? Дійсно, від тих, хто не розуміє навіть, що катастрофа - це нещасний випадок з людськими жертвами, аварія - без, досить тяжко очікувати якісного аналізу більш-менш складної для сприйняття події. Але хто ж тоді має здійснювати адекватне повідомлення суспільства?

Висвітлення фосфорної аварії - далеко не єдиний, але вельми показовий випадок, коли суспільство жадібно чекало на адекватну інформацію, але не одержало її. Навіть не випадок, симптом тяжкого захворювання. Протягом майже двох тижнів медіа, посилаючися на той самий "другий Чорнобиль", про який насправді не було сказано ані слова, час від часу прямо і відверто натякаючи на те, що Уряд бреше і применшує масштаби того, що сталося, робили що завгодно, крім того, що вони мусили робити. Годинами журналісти допитували часом досить сумнівних експертів, з'ясовуючи, що може статися, замість того, щоб прийти до чіткого розуміння, що саме сталося, які це несе загрози і що конкретно слід робити тому, кого ці загрози можуть спіткати. Цілий тиждень нагніталася істерія щодо отруйної фосфорної хмари, що начебто рушила на Києв, де може вбити все живе. В 40-градусну спеку люди стривожено вдивлялися в небо з-за наглухо зачинених вікон, передаючи одне одному найнеймовірніші чутки, і від тривалого споглядання небокраю той справді починав набувати для декого моторошного жовтого кольору. Істерії піддалися навіть деякі найстійкіші з відомих мені розумів. Поява ж чуток ("жовту хмару бачили з Місяця", "жовта хмара пролилася синім дощичком", "жовта хмара осяде по підвалах і діятиме звідти, як партизан", "жовта хмара отруїть всі річки, риба стрибатиме на берег і жертиме людей і пацюків живцем" тощо) яскраво свідчить не про те, що справді сталася катастрофа, а про катастрофічний брак достовірних відомостей.

На жаль, український журналіст звик співати з чужого голосу, повторюючи чужі слова. Чи то через нестачу часу, чи то через умови, в які його ставить редакційна політика, а швидше за все через власне інтелектуальне нехлюйство та розумові лінощі, він не хоче і не може ретельно розбиратися в темі, яку він висвітлює. Український журналіст не розуміє, що для того, щоб дійсно розкрити тему, слід не просто розпитати якогось експерта чи чиновника, а розумітися на проблемі хоча б на рівні посереднього фахівця у відповідній справі. Інакше ніколи неможливо буде відрізнити правду від лжи, а справжнього експерта - від зарозумілого шарлатана. Український журналіст з показною зверхністю гуманітарія часто забуває, що більшість знань, які знадобляться для адекватного сприйняття подій, мали бути здобуті ним ще в середній школі. А середня школа тому і зветься середньою, що будь-який індивідуум середнього розумового розвитку може засвоїти її програму. Проте, українськкий журналіст звик закриватися від цього простого висновку панциром ігноранції. Але ж це не метод - називати все, що складніше за "двічі два", "технічними подробицями", що їх начебто "не зрозуміють глядачі/читачі/слухачі". То що, українські журналісти - невігласи з нижчим за середній рівнем розвитку, які недорого придбали атестат про середню освіту на найближчому від рідного села колгоспному ринку і поїхали до столиці завойовувати медіа-простір країни, перекроюючи його на свій дебільний лад? Невдахи, не здатні реалізуватися в жодному іншому фаху, бо там вимагаються сталі та ґрунтовні знання? Чи вони все ж таки більш-менш нормальні люди, але геть без почуття сорому за власну професійну імпотентність, без власної гідності?

Стосовно того самого фосфору, всі необхідні відомості про реакцію швидкого окислення (горіння), а згодом про з'єднання оксиду фосфору з водою, а також про речовини, що утворювалися при цьому, їх токсичність та летючість, можна було елементарно почерпнути з будь-якого шкільного підручника з неорганічної хімії. Університетський же підручник для першого курсу поставив би українського журналіста в досить високе становище, в якому він зміг би розмовляти зі спеціалістами майже на рівних. І хист його міг би проявитися як у незручних питаннях, так і в тому, щоб пояснити складне просто, але без примітивізації та перекручення. Врешті, чому було не скористатися простими і доступними викладками, які майже одразу зробили фахівці за них, і залишалося лише взяти книжку і переконатися в їх правильності, як-от тут (подяка панові В'ячеславу Хаврусеві): http://www.maidan.org.ua/static/mai/1184712360.html. Але ж ні, жахалки - це набагато цікавіше (і, мабуть, прибутковіше), особливо в країні, де для цього є гарно підготований психологічний ґрунт. То замість фактів і їх аналізу мали старанно підтримувану істерію і, на жаль, частково зірваний літній курортний сезон у Карпатах - гуцули несамовито подякували.

Мушу відзначити: зараз вже не ті часи, коли преса у виправдання своєї неспроможності може огульно скаржитися на цілковиту бідність. Бюджети провідних телеканалів та навіть деяких друкованих видань сягають якщо не астрономічних, але вельми пристойних величин. Відповідальні представники журналістики, маючи підозри в правдивості заспокійливих повідомлень Уряду, не мали б задовольнитися припущеннями. Відповідальність продиктувала б їм необхідність власними силами або створивши тимчасовий фінансовий пул саме для цієї мети, укласти угоди з провідними професорами найкращих навчальних та дослідних закладів (наприклад, з хімфаку Універститету та КПІ, з Інституту фізичної хімії тощо), надати їм все необхідне обладнання, орендувавши його в тих самих наукових установ, та направити до місця події в супроводі знімальної групи. На фоні загального зацікавлення і задоволення "дослідники, вдягнуті в усе резинове, в руках у них прибори, якими міряють" фосфор, за декілька днів видали б свій вердикт, обґрунтувавши його цифрами вимірів. І всі б нарешті чітко дізналися, бреше Уряд чи ні, і чи слід кидати все майно улюблене і тікати за край світу. Звісно, це теж здалося медіабонзам нецікавим, хоча потенційно така акція могла б стати вельми рейтинговою як "проект". Але ж, напевно, жоден журналіст і не подумав таке запропонувати менеджментові, тим більше наполягти на своєму. Нецікаво...

Цікавіші пустопорожні балачки, бо вони нічого не варті. Але не варті вони нічого двоїсто: не створюють зайвого навантаження на бюджет, але водночас не викликають і довіри в аудиторії, що хоч якось мислить, бажання сприймати медіа в його первинному призначенні - як джерела інформації. Особливо в той момент, коли її конче потребуєш. "Вовки-вовки..." Проблема полягає в тому, що медіа, не здатні і не обійнятіі великим бажанням адекватно зрозуміти та розкласти по поличках окрему проблему, не можуть нормально розставити пріоритети новин, відрізнити справді важливу, а може й сенсаційну подію, що матиме глибокий і довготривалий вплив на певні суспільні відносини, від "одноденки". Зрештою як одноденки починають сприймати будь-що. Фактично висвітлення самої події підміняється висвітленням того, що коїться навколо неї. І щойно метушня стихає, замовкають міністри, усамітнюються в кабінетах комісії, осідає курява - про подію негайно забувають. Суспільство теж не дуже вимагає "далі", бо через збільшення потоків інформації переважна більшість його членів має коротку пам'ять і не вміє співставляти одне з одним. Чи може й вміє, але забуває те, з чим можна було б співставити, ще до того, як з'являється інша сторона рівняння. Саме через те, що сама подія, її чинники і складові насправді в жодному разі не розглядаються, навіть не робиться таких спроб, немає і пристойних журналістських розслідувань. Останні зводяться до прискіпування до слів, а не суті в другорядних висловах і папірчиках. І то вже не кажучи про розуміння певної події як невід'ємної складової чогось більшого. І чому я більше геть не дивуюся тому, що часто-густо самі новини аж ніяк не відповідають тому, чого від них очікувалося при прочитанні лише заголовку? А хтось же читає лише заголовки і саме на них будує картину світу і його сприйняття...


Моя з недавніх часів знайома, яка працює у великому міжнародному агентстві новин, нещодавно переїхавши до Києва з московського відділення, не перестає дивуватися: "У ваших журналістів настільки більше можливостей, ніж у Росії, але ж чому вони з них геть не користуються?" І я кожного разу гублюся, не знаючи, що їй відповісти, бо не можу (і не хочу) вставляти іншим людям свої мізки. Наразі ж ситуація з українською журналістикою нагадує одну з серій відомого анімаційного фільму South Park, присвячену глобальному потеплінню, де діалог відрядженого на місце подій репортера зі студією відбувався приблизно так:

- Ми знаходимося в епіцентрі глобального потепління - в містечку Саус Парк, що налічує чотирнадцять тисяч мешканців. Лік жертв уже йде на мільярди! Нас повідомили про те, що зафіксовано випадки канібалізму...
- Стівене, а ви точно знаєте, що люди, е-е-е, їли інших людей?
- Ми нічого не знаємо, ми лише повідомляємо!

Певен одного: якщо ми й надалі споживатимемо цей інфонепотріб, мовляв, дешево, а мо' й безкоштовно, то з часом за наслідки суспільству доведеться платити такою ж дорогою ціною, як і за лікування організму, що його тривалий час живили неякісними та нездоровими харчами. Що робити? Варіант 1: думати, читати - намагатися розібратися з подіями самому, бо медіа виявилися на це абсолютно нездатними. Варіант 2: вимагати припинення цього ідіотського шоу проф- і взагалі непридатності. Варіант 3: серйозно і глибоко не цікавитися нічим взагалі. Але хіба він не виключно для українських журналістів?

_____________________
* На жаль, не зміг відшукати цей відеофрагмент без перекладу, в поданні українських каналів, але крізь синхрон легко можна почути, що переклад російською адкватний.

Comments

( 16 comments — Leave a comment )
gogoshara
Oct. 18th, 2007 09:03 am (UTC)
добре написано і по суті
skovalyov
Oct. 18th, 2007 09:30 am (UTC)
Всё так и есть. Большинство журналистов даже не углубляются в тему, о которой пишут. Не знаю, лень это или банальная профнепригодность. Им легче подыгрывать политикам-гуманитариям. Как нахмурился Ющенко, на кого накричал Янукович, в каком платье приехала на место событий Тимошенко. Но что интересно - людям, похоже, так нравится. Наверное, поэтому практически неограниченная свобода слова не делает медиа эффективным инструментом гражданского общества. Более того, наши телеканалы, журналы и газеты за редким исключением попросту неинтересны, вчистую проигрывая российским аналогам.
(Deleted comment)
skovalyov
Oct. 18th, 2007 10:33 am (UTC)
Думаю, нет спроса. В Украине политика - это как в США шоу-бизнес.
(Deleted comment)
skovalyov
Oct. 18th, 2007 10:49 am (UTC)
Відрізняється, суттєво відрізняється. Чи ви вважаєте, що рівень життя в тих або інших країнах залежить лише від тих, хто керує? Ні, населення України відрізняєтся від населення Німеччини так само, як відрізняється ВВП на душу населення в цих країнах.
(Deleted comment)
skovalyov
Oct. 18th, 2007 11:09 am (UTC)
Ви, мабуть, гуманітарій? Вони завжди щось там "вивчають", аби не дивитись на реальні факти. :)
(Deleted comment)
skovalyov
Oct. 18th, 2007 11:16 am (UTC)
Тим незрозуміліші ваші порівняння. :)
(Deleted comment)
skovalyov
Oct. 18th, 2007 11:24 am (UTC)
Это уже из сферы споров про яйцо и курицу. Я же о немцах и украинцах. В Германии в подъезде приличного дома будет такой лифт, как в подъезде, где живу я?

http://skovalyov.livejournal.com/46294.html

Нет, не будет. Именно этим (и не только) немцы отличаются от украинцев. Не так ли?
(Deleted comment)
skovalyov
Oct. 18th, 2007 11:34 am (UTC)
Может, и надо с чего-то начинать, но моё наблюдение за настроениями в обществе (нет, не за "властью", а за "простыми людьми") наталкивает лишь на пессимистичный лад. Жизнь в Украине ещё очень долго будет такой, как этот мой лифт.
real_ali
Oct. 18th, 2007 10:38 am (UTC)
Многабукв. (
Всё это можно красиво уложить в пару фраз типа "все журналисты мемзеры" и "где увидел журналиста - там его и убей". )
andriyko
Oct. 18th, 2007 10:47 am (UTC)
А вы не журналист? )
real_ali
Oct. 18th, 2007 10:51 am (UTC)
Скажете такое.
drug123
Oct. 18th, 2007 11:26 am (UTC)
Андрюх, ну ты прям как маленький, сенсация продается гораздо лучше, и чем она страшнее, тем лучше продается, тем выше тиражи и больше кол-во посещений, а соответственно - и прибыли от рекламы. Потому никто тебе не будет разбираться, а там, где попытаются - журналюги сроду не станут это освещать, потому что потребителям "информации" станет неинтересно.
Приврать для устрашения - любимая тема коммерческих сми. Одна надежда на газеты, у которых в корпоративных ценностях - авторитет, а вштате - люди, понимающие, что это такое. Да и то, эта надежда слабовата.
Лично я после аварии открыл википедию и за 5 минут во всем разобрался, и больше новостей на эту тему не открывал вообще.
mik1
Oct. 19th, 2007 03:21 pm (UTC)
к сожалению именно так
находить компромиссы между продаваемостью/посещаемостью/рейтингами и достоверностью приходится постоянно
я ни в коей мере не оправдываю невеж, но, имхо, их массовое появление среди журналистов - лишь следствие, а одна из основных причин - предложением выше
(Anonymous)
Oct. 18th, 2007 07:26 pm (UTC)
_
"негуманітарії" можуть вважати, що окремі істоти, що мешкають на цій планеті, взагалі між собою нічим кардинально не відрізняються. тим не менш, якщо дивитися на живих людей, вони відрізняються навіть в окремих районах одного великого міста...
домінанта фальш-журналістики - реакція не на потреби суспільства, а тільки віддзеркалення культурного рівня працедавців (хазяїв медіа).
oleg3365
Oct. 21st, 2007 04:19 pm (UTC)
Вот же задело. Я тоже после этой аварии полез смотреть что же там везли и что получается при горении. Но я бывший журналист и инженер по образованию. Кстати, были и у нас, не помню точно, кажется на "плюсах" интервью с химиками, буквально через день. Но как-то никто не обратил внимание на простенькое, несенсационное сообщение. Да и в сети были толковые мысли (ну здесь немного другая аудитория). А теперь дальше, какой тираж у "Фактов" и какой у "Контрактов"? Телевидение еще оперативнее на спрос реагирует. Масса причин! Ну вот на счёт качества российских сми по сравнению с украинскими, ну не всегда.
mentbuster
Oct. 25th, 2007 09:34 pm (UTC)
Сонечго, якщо б журналюги писали про те, чим ми займаємося з Цушком насправді, а не те, що вони про нас пишуть - хто б читав їхні вошиві видання?!
Тільки такі, як ми з тобою! Але таких - мало, на них бабла не заробиш...
( 16 comments — Leave a comment )

Latest Month

August 2010
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Tags

Exchange Rates

My blog has planted an oak tree.

counter

Рейтинг блогов




Погода в Києві
Powered by LiveJournal.com